Телефони довіри

Національна дитяча «гаряча» лінія

На базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда -Україна» функціонує Національна дитяча «гаряча» лінія та Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

Тут маленькі українці можуть знайти підтримку та пораду стосовно своїх проблем, якими їм ні з ким поділитися, а батьки, вчителі та вихователі мають змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх українських операторів.

Національна дитяча «гаряча» лінія (0800500255 або 772 з мобільного) працює щоденно, окрім неділі, з 10.00 до 20.00, а Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми тагендерноїдискримінації (0800500335 або 386 з мобільного) щоденно з 10.00 до 18.00.

На Національній дитячій "гарячій лінії" Центру «Ла Страда-Україна» консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Коло питань, з яких вже надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних останніми роками запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії», - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в інтернеті.

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон довіри»
8 800 500 21 80

За цим номером будь-яка дитина навіть з найвіддаленішого населеного пункту України може звернутися, почути відповідь на важливі, без перебільшення, болючі питання та отримати кваліфіковану консультацію психологів, юристів, педагогів — дітям, батькам. Працює з 09:00-21:00

Центр медицинской помощи подросткам и молодежи «Клиника, дружественная к молодежи»

Работает по адресу: г. Запорожье, пр. Ленина, д. 72 с 9.00 до 18.00 кроме воскресенья.
Телефон регистратуры (061) 764-23-07.

Задачи «Клиники дружественной к молодежи»:

· предоставление информационно-консультативных услуг подросткам и молодежи по вопросам сохранения здоровья;

· профилактика инфекций, которые передаются половым путем, особенно ВИЧ-инфекции, незапланированной беременности и рискованного поведения;

· диагностика и лечение заболеваний репродуктивной системы;

· комплексное сопровождение посетителей КДМ, которые, кроме предоставления медицинских услуг, нуждаются в психологической, социально-педагогической и юридической помощи на всех этапах работы с ними (при необходимости);

· оказание организационно-методической помощи учреждением города и области в развитии «дружественных» услуг.

Клиника работает на принципах: доступности (удобное время, бесплатность, информационные материалы), добровольности (самостоятельное, сознательное обращение, услуги избираются свободно, с правом выбора специалиста), доброжелательности (уважение, без оценок, эмпатия), анонимности, конфиденциальности, безотказности. Соблюдение прав клиента - это один из важнейших аспектов в работе Клиники.

КДМ работает с молодыми людьми в возрасте от 10 до 24 лет.

Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги

Телефон:(061)213 88 20

Небезпечні ігри: як вберегти дітей

Останнім часом в соціальних мережах набули розповсюдження групи суїцидального спрямування: "Синій кит" або "Тихий будинок", «Розбуди мене в 4.20», «Кити пливуть вгору», «50 днів до мого...» тощо. В цих групах дітям пропонують пограти в ігри, останнє завдання в якій – самогубство.

Правоохоронні органи б'ють на сполох. Адже блокування цих груп, які мають такі романтичні і загадкові назви "Синій кит" або "Тихий будинок", не допомагає. Групи, в яких пропагують суїцид, еволюціонують.

Батькам здається, що це щось далеке та до моєї дитини ніякого відношення не має. Але батькам проявити обережність незайве, адже підлітків привертає все нове, незвичне. Так є інформація, що і наші діти цікавилися цими групами, тому батьки повинні більше уваги приділяти своїм дітям, особливо підліткового віку.

Як зазначає дитячий психологСвітлана Ройз,головна причина, чому дитина вступає до так званих "груп смерті" - це відчуття емоційної воронки, порожнечі, яку і діти, і дорослі намагаються наповнити перфекціонізмом, залежностями тощо. Але замість цієї воронки там мають бути відчуття близькості, здорової самооцінки, відчуття власного Я. На жаль, на цю воронку розрахований небезпечний контент "груп смерті", який дає дитині підтримку, відчуття визнання, значущості, навіть місії. І вони "ведуть".
Коли у дитини немає радості пізнання, коли вона стає зручною, коли вона себе карає (це поява шрамів), коли часто каже "краще б мене не було" - це є критерії небезпеки.

Підтримку дітям повинна дати сім'я. В суїцид готовий піти той, у кого немає внутрішньої опори. А внутрішня опора дає прив'язаність, відчуття близькості. Дитину можна на скільки завгодно відключити від Інтернету, але якщо немає чим її замінити, тоді дитина знайде іншу залежність, наприклад алкоголізм.

Ідеально, щоб у родині були стосунки близькості, які б давали відчуття опори, відчуття життя, відчуття свого місця в житті. Для формування прив'язаності і відчуття близькості потрібні дуже прості речі. Це наприклад просто подивитися трохи довше в очі один одному, створити сімейні ритуали, питати дітей не тільки про те, що вони "отримали в школі", а й про те, "що було в соцмережах, в інтернеті", яка музика їм цікава тощо, показувати їм що ми живі і розвиваємося. Прив'язаність - це те, що може розвиватися і вибудовуватися. Але це наш вклад у почуття. Свої і дітей.

Перше, про що батьки повинні задумуватися: чи відчувають діти життя поряд з ними. Якщо поряд з дитиною дорослий, який завжди в депресії, у тривозі - чи хочеться дитині дорослішати? Якщо батьки панікують, вони своєю панікою показують, що вони не можуть бути опорою для своїх дітей. Батькам потрібно займатися собою і своїм ресурсом.

По-друге, треба дати відчуття розуміння, того, що дитина не відповідальна за почуття дорослих. Якщо дитина постійно несе відповідальність, що батьки ніби через неї постійно засмучуються. Ми ж часто кажемо дитині: "Не засмучуй мене", "Не приноси погані оцінки, тому що мені сумно". Виходить, що ми постійно перекладаємо відповідальність на дитину.

Наступне - дізнаватися все, що тільки можливо про фізичне, фізіологічний розвиток дитини. Є багато літератури на цю тему.

Крім того, треба займатися вибудовуванням зв'язків у родині. Для дитини не очевидна наша любов. Варто відверто сказати дитині щось на кшталт: "Ти такий важливий для мене, мені так шкода, що я не завжди можу дати тобі підтримку, але повір мені: все, що я роблю, я роблю з любові до тебе. Іноді я помиляюся, але також з любові. Я дуже вірю у твій потенціал. Я вірю, що тебе і нас чекає щось дуже хороше". Можна звичайно казати не слово в слово, але це той посил, який має лунати від батьків.
На жаль, зараз більшість дітей, як і дорослі, націлені на результат, забуваючи, що життя - це процес. І любов - це процес. Якщо ми націлені на результат - це смерть. А наш результат повинен бути життя.

Коли батьки підозрюють, що їх дитина проводить багато часу в групах, присвячених суїциду, або у неї є великий інтерес до смерті, важливо запропонувати їй альтернативу всьому цьому. Підлітки часто не сприймають смерть досить серйозно, романтизують її. Вони не думають про те, що це - кінець історії. Важливо донести, що реальна смерть - ніякий не перехід. Загальний сенс ваших послань повинен бути таким: поки ти живеш, ти маєш можливість вибору, може бути так, може бути по-іншому. Але протягом усього твого життя у тебе є і буде багато можливостей, що б не трапилося, а смерть - це точка, за якою більше нічого не буде.

Якщо діти зачіпають тему смерті, важливо підтримувати подібні розмови, а не припиняти їх. Не треба критикувати дитину, навіть якщо вона говорить якісь дуже дивні речі, наприклад, що смерть - це красиво, це звільнення. Спочатку дайте їй висловитися, не оцінюючи її. Тільки потім є сенс спокійно привести свої доводи на користь того, що у житті більше фарб і можливостей, ніж у смерті. Навіть якщо тебе зараз щось не влаштовує, поки ти живий, ти в силах все змінити.

Розмовляйте з дитиною про те, про що хоче саме вона. Коли до вас звертаються з яким завгодно питанням, підтримуйте тему, дивіться, слухайте, навіть якщо вам здається, що все це якась дурниця. Тільки не імітуйте процес, а будьте в ньому. У ситуації, коли дитина не проявляє ініціативу до спілкування, у вас самих є можливість викликати її на діалог. Зайвий раз ласкаво і уважно, з добротою, а не з роздратуванням можна запитати, як вона спала, як справи в школі і т. д. Можна задати якісь питання про соціальні мережі, в яких сидить син або дочка, але знову ж таким тоном, щоб вам хотілося відповісти. Якщо підліток не відповідає - не треба брати «фортецю штурмом».

Найбільше всього діти потребують уваги і підтримки. Розмовляти з дитиною потрібно в антидепресивному ключі, говорячи, що всі ситуації і питання в житті так чи інакше можна вирішити. Ви поруч, а значить, вона все зможе, у неї достатньо внутрішніх сил, щоб домогтися бажаного. Так, в житті бувають різні ситуації, але все ж в ньому більше хорошого, ніж поганого. Опускати руки - остання справа. Тільки такі висловлювання не повинні нагадувати агітацію, заклик з трибуни, дійте дуже м'яко, по-дружньому. Намагайтеся висловлювати визнання її думки і підтримку.

Ви завжди можете навести приклад зі свого минулого життя або з життя дитини, як вона справилася з якоюсь складною ситуацією. Таким чином ви нагадуєте їй, що у неї самої вже є свій досвід подолання. Те, що сьогодні здається жахливим, нестерпним, через рік-два буде виглядати зовсім інакше, і вона уже напевно стикалася з чимось подібним.

Оскільки в даній ситуації основне завдання батьків - допомогти дитині полюбити життя, не треба створювати для неї нестерпні умови проживання. Часто, коли дорослі бачать, як їхні діти починають відкидати життя, вони впадають в істерику і кидаються фразами: «Ти невдячний, ми тобі стільки всього дали». Забудьте про це. Ви повинні транслювати тільки одне: життя - хороше і прекрасне, і потрібно боротися за нього до останнього. Не підвищуйте голос, не дорікайте.

Не слід шпигувати за власною дитиною. Подібні речі підривають довіру, а це остання нитка, яка існує між вами і вашою дитиною. Якщо ви почнете різко і жорстко забороняти все, чим живе і цікавиться підліток (гаджети, друзів, прогулянки, соціальні мережі і т. д.), то дуже швидко станете ворогом номер один і змусите підлітка брехати вам, дивлячись в обличчя. Дуже важливо поважати свою дитину, тоді її життя стане безпечніше, в ньому буде більше довіри до світу, і не буде причин йти з нього.

Дотримання цих порад психологів убереже дітей від небезпечних ігор, сприятимете встановленню дружніх стосунки між батьками і дітьми та допоможе виростити дитину успішною та щасливою.

Методист районного методичного кабінету відділу освіти, практичний психолог Ірина Царенко


Поради психолога

ШАНОВНІ БАТЬКИ, ЗВЕРНІТЬ УВАГУ, НЕБЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ!/Files/images/foto2/52.jpg

ШАНОВНІ БАТЬКИ, ЗВЕРНІТЬ УВАГУ, НЕБЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ!

У соціальній мережі «Вконтакте» набуває популярності небезпечна гра.

Створено спільноти та групи, суть яких полягає у тому, щоб спровокувати дитину та схилити її до суїциду.

Ці спільноти можуть мати такі назви: «f57», «Тихий дом», «Море китов», «f58»,«Разбуди меня в 4:20», «#рина»«#няпока»«#киты» та різні комбінації з цих слів.

Суть гри: дитину втягують у гру шляхом маніпуляцій, розповідей про «обраних», систематично здійснюють психологічні атаки фразами типу: «ти занадто товста і не гарна для цього світу», «ти лузер». З дітьми починається гра, яка має рівні, щоб перейти на наступний рівень треба виконувати завдання. Гравців об’єднують у бесіди, в яких приймає участь певна кількість користувачів, всі вони отримують повідомлення від організаторів гри, в них вони отримують завдання та пропозиції щодо дати та способу здійснення суїциду. Такі «поради» дають теж не всім, а лише обраним. Спілкування відбувається, як правило, вночі. Тих, хто вже скоїв самогубство ставлять у приклад. Дітям згодом дають індивідуальний номер.

У групах створена спеціальна атмосфера: зображення порізаних рук, китів, багатоповерхівок і т.д., вірші та музика з відповідним змістом.

На жаль, велика кількість таких спільнот має закритий доступ, тож інформацію, яку вони розповсюджують, неможливо контролювати.

На сьогоднішній день найбільша кількість підліткових суїцидів за даними ЮНІСЕФ у Білорусі та Росії.

Просимо звернути увагу на віртуальне життя дітей!


ЯК ВИЗНАЧИТИ ПЕРШІ ЗАГРОЗЛИВІ ТЕНДЕНЦІЇ, ОЗНАКИ СУЇЦИДЙЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ ТА ЮНАКІВ

Суїцидологи зазначають, що абиякі несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, абиякі зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз. До них відносяться: втрата інтересу до звичних видів діяльності; раптове зниження успішності навчання; незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль; погана поведінка у навчальному закладі; незрозумілі або такі, що часто повторюються, зникнення з дому і прогули у школі; збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків; інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

При появі цих явиш слід звернути особливу увагу на підлітка або юнака чи дівчину.

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози: будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей; схильність до необачних і безрозсудних вчинків; надмірне споживання алкоголю чи таблеток; відвідування лікаря без очевидної необхідності; розлучення з дорогими речами або грошима; придбання засобів скоєння суїциду; підведення підсумків, приведення справ до порядку; нехтування зовнішнім виглядом.

Словесні ознаки суїцидальної поведінки: упевнення у безпорадності і залежності від інших; прощавання; розмови або жарти щодо бажання померти; повідомлення про конкретний план суїциду; подвійна оцінка значущих подій; повільна, маловиразна мова; висловлювання самозвинувачень.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів; безпорадність, безнадійність; переживання горя; ознаки депресії; почуття провини або відчуття невдачі, поразки; надмірні побоювання або страхи; почуття власної малозначущості; неуважність, розсіяність або розгубленість.

Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду: сумний настрій; втрата властивої дітям енергії; зовнішні прояви журби; порушення сну; соматичні скарги; зміна апетиту або ваги; погіршення успішності навчання; зниження інтересу до навчання; страх невдачі; почуття неповноцінності; самообман негативна самооцінка; почуття «заслуженого» відторгнення; помітне зниження настрою при найменших невдачах; надмірна самокритичність; зниження рівня соціалізації; агресивна поведінка.

Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою:сумний настрій; почуття втоми; порушення сну; соматичні скарги; непосидючість, неспокійність; фіксація уваги на дрібницях; надмірна емоційність; замкненість, скупість; розсіяна увага; агресивна поведінка; неслухняність; схильність до бунту; зловживання алкоголем або наркотиками;

- погана успішність навчання; прогули у школі.

В.І. Силяхіна звертає увагу батьків на такі моменти у поведінці та висловлюваннях підлітків, схильних до кризових ситуацій і суїцидальних спроб:

- скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»;

- висловлювання дитини: «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»;

- скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»;

- підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів;

- словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»;

- наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків;

- раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;

- таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати;

- тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.

Вчителі, класні керівники повинні мати на увазі й врахувати в роботі наступні фактори ризику суїциду: висока конфліктність спілкування; ізоляція підлітка у класі чи групі;

несприятливе сімейне оточення; спадковий фактор; неадекватна самооцінка; конфлікт, психотравмуюча ситуація; різка зміна у поведінці; асоціальний спосіб життя; егоцентризм; втрата членів сім'ї, погані стосунки.

НАВЧІТЬ ДИТИНУ ЗАХИЩАТИСЯ. ПОРАДИ БАТЬКАМ

Діти час від часу б’ються. І це нормально, особливо якщо потім вони мирно грають і ніхто не відчуває себе скривдженим. Але що робити, якщо дитину зачіпають, а він лише плаче у відповідь і захистити себе не вміє?

1. Якщо сутичка відбувається у вас на очах, дуже важливо дотримуватися кордон. Не втручатися до останнього, дозволяючи дитині залагодити конфлікт. Але дати впевненість надійного тилу. Тому навіть якщо дитина грає самостійно, спостерігайте за ним, щоб завжди розуміти, що відбувається.

2. Якщо дитина впевнена в собі, його будуть менше задирати, він простіше дасть відсіч і легше переживе образи. Впевненість виховується вдома – повагою, прийняттям, довірою.

3. Навчіть дитину говорити “мені неприємно”. Говорити твердо, чітко, голосно і стільки раз, скільки буде потрібно.

4. Переконуйте дитину: “Людей бити не можна” і він зможе дати психологічний відсіч кривдникам, оскільки буде захищати не тільки себе, а й важливі принципи свого світу. Тільки не забудьте про особистий приклад.

5. Порадьте татові не вчити дитину битися, а освоїти з ним разом техніку звільнення від захоплення.

6. Заохочуйте дитячу метушню (коли обидва суперники сприймають її з задоволенням). Досвід таких дружніх бійок допоможе дитині спокійно переносити деяку жорсткість хлоп’ячого спілкування і не ображатися через дрібниці.

7. Поговоріть з дитиною про боягузтво і хоробрості, коли потрібно вступати в бійку, а коли ні. Обговоріть принцип східних бойових мистецтв: “краща битва та, яка не відбулася”.

8. Якщо дитині докучають словесні образи – придумуйте разом оригінальні відповіді. Зовсім не обов’язково, щоб малюк потім повідомляв їх супернику. Те, що ви разом посмієтеся над його кривдником, в більшості випадків буде достатньою розрадою.

9. Той, у кого є друг, менше залежить від натовпу і рідше піддається нападкам.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежиить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ

І НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ

Без сумніву, дитина набуває впевненості в собі під впливом батьківської любові. Способи продемонструвати вашу любов до дітей можуть бути різноманітними. Говоріть частіше, що ви їх любите, обіймайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Це обґрунтоване побоювання, але є чимало способів показати їм свою любов! Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, відвідування кафе і просто пішохідні прогулянки. Ви зможете перейнятися інтересами вашого сина або дочки, поділитися своїм життєвим досвідом. Це сприяє встановленню довірчих взаємин.

Долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом зробіть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей. Ви станете їхніми героями. Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Проаналізуйте, як часто на запитання або прохання дитини ви відповідаєте: “Почекай, я зараз зайнятий (зайнята)”.

Коли ви уважні до дітей, вони розуміють, що ви цінуєте їх. А коли неуважні, вони наче чують: “ Я люблю тебе, але інші речі мені дорожчі. Не настільки ти і важливий”. Звичайно, є моменти, коли неможливо відкласти розпочате, і ви не можете поспілкуватися з дітьми. Але суть у тому, що є багато ситуацій, коли ви можете перерватися, якщо справді захочете. У таких випадках ваш вчинок допоможе дитині усвідомити: вона вам справді дорога. І коли трапиться, що ви не зможете задовольнити прохання дитини, ваша відмова не матиме негативного впливу. Як бачите, ми підійшли до такого висновку, що слово “ любов” пишеться так: ч-а-с.

І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

· Коли батьки пам’ятають про схвалення, любов, увагу, вчать відповідальності і виявляють батьківський авторитет, відбуваються дивні речі.

· Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпимими і справедливими до інших.

· Коли дітям навіюють впевненість у собі, вони вчаться бути спокійними й впевненими.

· Коли до дітей ставляться із замилуванням і похвалою, вони вчаться бачити хороше в інших.

· Коли діти живуть в атмосфері правдивості, вони дізнаються, що таке справедливість.

· Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.

· Коли діти відчувають беззастережну любов, вони вчаться шукати любов у світі.

Як виконувати домашні завдання з учнями початкової школи
(пам’ятка для батьків) 1. Виховуйте звичку готуватися систематично. 2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5-2 години після шкільних занять. Оптимальний час – з 15.00 до 17.00. 3. Привчайте дитину сідати до роботи без нагадувань. 4. Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником робити перерви (10-15 хв.) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити увагу чи ні. 5. Навчіть дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостійно приступати до роботи. 6. Навчайте виділяти головне й другорядне, розвивайте вміння зосередитися на головному. 7. Не забувайте нагадувати дитині повторити правила, які вивчили на уроках. 8. Виховуйте в дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб – порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентуйте увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася домагатися більших результатів. 9. Не порівнюйте результати навчання своєї дитини з результатами інших дітей, а тільки з її власними! 10. Не забувайте відзначати старанність дитини. Не створюйте «хронічний дефіцит похвал» через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого. 11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевірте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У І семестрі краще це робити щовечора, а в ІІ – контроль можна зменшити до двох-трьох разів на тиждень. 12. Перевірити – не означає «робити замість»: ніколи не підказуйте дитині готових рішень. P.S. Пам’ятайте, що телевізор – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

Поради батькам майбутніх першокласників

Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.

Що обмежує успішність дитини

Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

- погіршення екологічної обстановки;

- збільшення питомої ваги ‘’синтетичного’’ харчування, насиченого консервантами та барвниками;

- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

- зменшення фізичних навантажень;

- "стресогенне" напружене міське життя.

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання.

Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.

А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів.

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.

І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.

Кiлькiсть переглядiв: 351

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

КУ«ПОЛОГІВСЬКА ГІМНАЗІЯ «ОСНОВА»ПОЛОГІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Запорізька область, м. Пологи, вул. Ульянова 83/МТС2

Тел/факс (06165) 50006, 23815, 23583

e-mail: pologyschool3@gmail.com

Дата останньої зміни 19 Вересня 2018

Цей сайт безкоштовний!